Форма входа |
|---|
Категории раздела | ||||
|---|---|---|---|---|
|
Поиск |
|---|
Календарь | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Архив записей |
|---|
Друзья сайта |
|---|
|
|
Статистика |
|---|
Онлайн всего: 2 Гостей: 2 Пользователей: 0 |
12:56 1984 МАТИ СПИТЬ... |
| Мати спить, я на руки дивлюся... розколихує душу вагон. Мамо, мамо... збудити боюся - попереду останній перон... Ну, а поки... натруджені руки, смуток сивий на них прикорнув, десь позаду всі радощі, муки... кволий вогник теплом огорнув... Спи, матуся, хай дощ скаженіє, та хитає по рейках вагон, я тебе пощільніше укрию... пригадаю наш перший перон... Мати спить похилившись на столик, заколихана стиками літ... Я дивлюся і дихать не смію, щоб не схибити спогадів літ... 1984 рік, писано у вагоні / із Гомеля до Черкас/ |
|
|
| Всего комментариев: 0 | |